Величезний кулак|

Гроза «обіймів русалки» з силою ляснув Вульфгара по плечу так, як завжди вітають нерозлучних друзів. Бунду гепнувся на стілець, щоб випити з незнайомцем, і по залу пронісся безладний гомін до глибини душі приголомшених завсідників.

- Ідіть геть! - Заревів здоровань, звертаючись до своїх дружкам, і те, все ще не вірячи своїм очам, поспішно повернулися до стійки бару, причому один з них, обходячи Вульфгара, за прикладом Бунду варвара дружньо поплескав по плечу. * * * - Він вступив на диво розумно, - зауважив Дюдермонт, повернувшись до Дзірту. - Так, мабуть. І від цього краще їм обом, - відповів ельф, з полегшенням спершись на стійку.

- У вас є ще справи в місті, - запитав капітан. Дзірт похитав головою. - Ні. Проведи нас на корабель, - сказав він. - Я відчуваю, що тут, у глибоководді, нас чекають одні тільки неприємності.

* * * У цю ніч небо було безхмарним, на його оксамитовому завісі яскраво горіли мільйони зірок, і їхнє світло зливався з загравою вогнів великого міста. Піднявшись на палубу, Вульфгар побачив, що Дзірт сидить біля борту, спостерігаючи за що біжать хвилями. - Ти знаєш, я б не проти потім знову заглянути в це місто. - Щоб звести рахунки з цим п’яним нахабою і його друзями &8209; мерзотниками? - Сказав Дзірт.