Величезний кулак|

Зараз ми повинні думати тільки про Реджіс, - додав він, мигцем глянув в бік Вульфгара. * * * Дзірт і Вульфгар вивели коней з Вежі сутінкового Сяйва і скочили в сідла. Малькор вийшов проводити їх. - Будьте обережні, - в останній раз повчав їх чарівник, вручаючи Дзірту карту, на якій був позначений шлях до лігва банші, і ще один сувій, де він накидав приблизні обриси узбережжя.

- Від дотику цієї тварі віє холодом смерті, і, як свідчить легенда, варто почути її крик - і ти небіжчик. - Її крик? - Перепитав Вульфгар. - Так, вона здатна видавати крики, які нестерпні для слуху смертних. Будьте обережні! - За нас можеш не турбуватися, - запевнив його Дзірт. - Ми ніколи не забудемо гостинність і щедрі дари Малькора Гарпелла, - додав Вульфгар. - Сподіваюся, ти запам’ятаєш і те, що я намагався тобі пояснити, - сказав чарівник, підморгуючи варвара.

Той лише ніяково усміхнувся. Дзірт був радий, що його друг хоча б на мить позбувся зайвої самовпевненості. Тут з &8209; за горизонту з’явилися перші промені зорі, і вежа відразу ж зникла. - Башта розтанула, а чарівник залишився, - зауважив Вульфгар. - Башта розтанула, але двері залишилася відкритою, - поправив його Малькор.