Величезний кулак|

Він відійшов назад, простягнув руку, і друзі побачили, як зникла його долоню. Вульфгар пощулився. - Двері залишилася для того, хто знає, як її знайти, - додав Малькор, - для того, чия свідомість відкрито помахом чарівної палички.

- Чарівник зробив ще один крок і сховався в невидимої вежі. Через мить друзі почули його прощальні слова: Пам’ятайте, найголовніше - це витримка! І Вульфгар зрозумів, до кого в першу чергу адресувався чарівник.

Дзірт сховав карту і пришпорив коня. - Так, кажеш, такий же, як і решта Гарпелли? - Запитав він, глянувши через плече і в точності копіюючи вчорашню інтонацію Вульфгара. - Ех, були б усі Гарпелли такими ж, як цей Малькор, - відповів варвар. Він задумливо дивився туди, де ще зовсім недавно височіла башта мага, який протягом однієї ночі підніс йому два надзвичайно корисних уроку. * * * Малькор, стоячи біля входу в башту, задумливо дивився услід друзям. Ах, як йому хотілося згадати старовину і приєднатися до них на шляху до невідомих пригод.

Чарівник знав, що Гаркл не помилився в цих двох і правильно зробив, що попросив його допомогти їм. Він втомлено прихилився до дверей. Часи його молодості давно позаду, і йому вже не судилося рушити назустріч небезпеці, зваливши на свої плечі тяжкий тягар захисту добра і справедливості. Але Малькор був невимовно радий вже тому, що йому випала можливість допомогти правому справі, - значить, його факел перейшов у надійні руки.

Тисяча тисяч відображень Вбивця зачаровано спостерігав за тим, як розгойдується на ланцюжку чарівний рубін, вбираючи в себе світло свічки і виливаючи його назовні тисячею тисяч відбитків.