Величезний кулак|

- Смерть чекає того, хто відправиться туди! - Смерть! - Заверещала стара, тикаючи в груди Вульфгара кістлявим пальцем. І варвар не стримався. - Іди геть, - закричав він і з силою ляснув долонею по своєму бойовому молоту. Його обличчя і шия почервоніли від пріхлинувшей крові. Жінка заверещала і зникла в будинку, з тріском закривши за собою двері. - Ах, як шкода, - прошепотів Дзірт, відразу зрозумівши, що зараз почнеться, і блискавкою метнувся вбік.

В наступну мить на тому місці, де він щойно стояв, тремтіла пущена з даху стріла. Вульфгар теж відскочив, очікуючи пострілу, але замість стріли на нього з даху будинку кинувся один з фермерів. Піднявши руку, могутній варвар піймав противника на льоту і легко підняв його над головою, так що чоботи противника повисли в добрих трьох футів від землі.

Тим часом Дзірт, кілька разів впавши, скочив на ноги прямо перед стрільцями і, вихопивши шаблі, приставив кожну з них до горла не встигли нічого зрозуміти фермерів. Зробив він це так швидко, що вони не змогли навіть відсахнутися і лише в жаху розкрили роти, побачивши, хто стоїть перед ними. Але навіть якщо б шкіра Дзірта була такою ж світлою, як і у його жили на поверхні родичів, одне тільки полум’я, палає в його очах, справило б на фермерів не менше враження.

Минуло кілька довгих секунд. - На жаль, ми не зрозуміли один одного, - спокійно сказав Дзірт і, зробивши крок назад, вклав шаблі в піхви.

- Відпусти її, - кивнув він Вульфгару. - Тільки обережно! Вульфгар плавно опустив свою жертву на землю, але на смерть переляканий фермер все одно не встояв на ногах і гепнувся в бруд, не відриваючи від величезної варвара повного жаху погляду. Вульфгар вирішив ще якийсь час зберігати гнівний вираз обличчя - так, про всяк випадок, - щоб уникнути нового нападу.

Двері будинку відчинились, і на порозі знову з’явилася баба. Цього разу вона поводилася дивно лагідно. - Ви ж не будете вбивати бідолаху Агатху? - Благала вона.

- Повірте, вона не виходить зі свого лігва і не завдає нам шкоди. Дзірт повернувся до Вульфгару. - Ні, - сказав варвар. - Ми просто заглянемо до неї і про щось поговоримо.

Можете не сумніватися, ми не зробимо їй нічого поганого. - Але ж скажіть, як нам знайти її, - попросив Дзірт. Чоловіки, які тримали в руках луки, перезирнулися, явно не наважуючись видати свою таємницю. - Ну, - буркнув Вульфгар, звертаючись до все ще лежав на землі фермеру. - Ідіть до березового гаю, - швидко промовив той. - А там поверніть на стежку, що веде прямо на схід.

Шлях звивиста, але вона приведе вас куди треба. - Прощай, Кроляча Яма, - чемно сказав Дзірт і відважив фермерам глибокий уклін. - Ми б з радістю погостювали у вас, щоб ви переконалися в наших добрі наміри, але у нас багато справ, і перед нами довга дорога.

Мені здається, краще в’їхати в село вночі. - Але, може, ми зуміємо знайти дорогу самі, - сказав Вульфгар, якому страшенно не хотілося втрачати решту дня. - Ризиковано, можемо заблукала у лісі, - заперечив Дзірт, стрибаючи на землю. - Відпочивай, мій друг. Нас чекає славне пригода. - Так, мабуть. Адже її час - ніч, - погодився Вульфгар, пригадавши, що розповів їм про звички банші Малькор.

Дзірт широко посміхнувся. - Точно. Але тільки не сьогодні, - прошепотів він. Побачивши, як блиснули з &8209; під низько опущеного капюшона лавандові очі ельфа, Вульфгар кивнув і теж спішився. Він зрозумів, що Дзірт вже готується до майбутнього бою. Анітрохи не сумніваючись у бойовий досвід одного, варвар проте не зумів стримати легку дрож, яка охопила його при думці про те, з яким притаманний тільки чудовиськом їм належить битися. * * * Вони провели решту дня в солодкої дрімоті, насолоджуючись співом птахів і спостерігаючи за смішними стрибками білок, які вже щосили готувалися до зими.

Але коли на рівнину впала ніч, Вічнозелений Ліс різко змінився. Мрак звично, за &8209; хазяйськи, накрив величезні дерева, і відразу настала мертва тиша. Дзірт розбудив Вульфгара, і, вирішивши не вечеряти, вони рушили в напрямку селища. На щастя, стояла безмісячна ніч, і довідатися в Дзірте темного ельфа можна було, лише уважно придивившись, та й то підійшовши впритул. - Кажете, що вам потрібно, або забирайтесь геть, - почувся загрозливий голос звідки &8209; то з даху.

Дзірт зазначив, що їх покликали ще до того, як вони встигли підійти до дверей і постукати, але анітрохи не здивувався. - Ми приїхали сюди, щоб звести рахунки, - швидко сказав він.

- І що за вороги у вас в кролячі Ямі? - Тут, у вашому добром селищі? - Зобразив подив Дзірт. - Ні, ми збираємося схопитися з тією, кого ви теж вважаєте своїм ворогом. Почувся легкий шум, і з &8209; за рогу з’явилися двоє чоловіків, які тримали напоготові луки.