Величезний кулак|

Вульфгар засміявся, але сміх завмер у нього на губах, коли він побачив очі різко повернувшись до нього ельфа. - Для чого? - Спитав Дзірт. - Для того, щоб зайняти його місце в «обіймах русалки»? - Ні, такого життя я не заздрю, - відповів Вульфгар, знову посміхнувся, на цей раз вже ніяково.

- Тоді нехай цим життям живе Бунд, - сказав Дзірт і повернувся в бік з кожною миттю віддаляється від них міста. І знову посмішка сама собою зникла з лиця Вульфгара.

Минуло кілька довгих хвилин. Тишу порушував лише плескіт хвиль, час від часу ласкаво стосувалися крутих бортів «Морський феї». Раптово Дзірт, підкоряючись невідомому пориву, вихопив з піхов Блискаючий Клинок.

У примарному світі зірок шабля в руках ельфа, здавалося, ожила, і лезо, повною мірою виправдовуючи своє ім’я, осяяло Дзірта яскравим сяйвом. - Ця зброя саме для тебе, - зауважив Вульфгар. - Так, це відмінний супутник, - погодився Дзірт, вдивляючись в тонку різьблення, що покриває вигнутий клинок.

І ельф раптом згадав ще одну колись належала йому шаблю - ту, що він знайшов у печері білого дракона, з яким вони розправилися на пару з Вульфгаром. Та шабля теж була відмінним супутником. Її наділений чарівними силами льоду клинок був створений для боротьби з тими, хто був породженням полум’я.

І що саме головне, його власник теж ставав непідвладним вогню. Ця властивість шаблі непогано послужило ельфи і навіть врятувало його від неминучої смерті в бою з огнедишним драконом. Дзірт знову повернувся до Вульфгару. - Я згадав про те, перше, дракона, якого ми вбили вдвох, - пояснив він, помітивши допитливий погляд Вульфгара.