«обіймів русалки»

Filed Under (Коней ви можете залишити мені) by admin on 30-05-2010

Tagged Under : , ,

- Так, мабуть що так, - відповів Вульфгар. Подавальницю підійшла до них ще до того, як вони встигли сісти за стіл. - Що ви хочете? - З байдужим виглядом запитала вона. Судячи з усього, ця жінка вже давним &8209; давно втратила будь-який інтерес до відвідувачів. - Води, - похмуро буркнув Вульфгар. - І вина, - швидко додав Дзірт, простягаючи жінці золотий.

- За &8209; моєму, це той самий Дюдермонт, - сказав Вульфгар, не давши Дзірту відчитати себе за те, що він замовив настільки недоречний у стінах таверни напій, і тицьнув пальцем у бік високого на зріст чоловіка біля стійки. Дзірт, вирішивши скоріше переговорити з капітаном і відносити ноги звідси, тут же схопився. - Не виходь з &8209; за столу, - мимохідь кинув він Вульфгару. Капітан Дюдермонт явно не був завсідником «обіймів русалки». За гордій поставі цього високого, статного мореплавця було ясно, що він звик обідати в суспільстві впливових, поважних городян.

Але зараз він, як, утім, і всі капітани, що приводили кораблі в гавань глибоководді, уважно спостерігав за своїми матросами, намагаючись зробити все можливе, щоб вони, загуляв, не опинилися в одній з і без того переповнених темниць міста в останній вечір перед відплиттям . Дзірт, не зваживши на повний подиву погляд подавальниці, підійшов до стійки і, ставши поруч з капітаном, прошепотів: У нас спільний друг.

- Я не став би називати Олпара своїм другом, - так само неголосно, відповів Дюдермонт. - Але я бачу, що, розповідаючи про твоє молодому друге &8209; велетня, він анітрохи не перебільшував. Не тільки Дюдермонт звернув увагу на Вульфгара. В «обіймах русалки», як, втім, і в решті тавернах глибоководді, та й усього королівства, був свій головний забіяка.

І товстий, незграбний чолов’яга на ім’я Бунду примітив Вульфгара відразу ж, як тільки той увійшов до зали. Його зацікавив вигляд молодого воїна. Могутні м’язи Вульфгара, звичайно, справили на Бунду належне враження, але ще менше йому сподобалося те, що в ході величезного варвара і в тому, як він, сідаючи за стіл, граючись скинув з плеча важкий молот, відчувався не по роках великий бойовий досвід.

Post a comment

You must be logged in to post a comment.